Відкриття меморіальної дошки письменнику – земляку В.З.Гжицькому

«ПОВЕРНЕННЯ» – так називалась перша після заслання збірка оповідань Володимира Гжицького, і так можна назвати подію, яка недавно відбулась у Довгому

Коли заходить мова про життя і творчість  нашого талановитого земляка, письменника, перекладача, члена Спілки письменників України Володимира Гжицького, то  його ім’я здебільшого пов’язують із Острівцем нашого району, селом, де він народився. Острівець має завдячувати своїй популяризації на літературній карті України, пов’язаній із іменем Гжицького, завдяки іншому своєму  талановитому та відомому земляку Роману Лубківському. А ось про інше село – Довге,  здебільшого несправедливо не згадують у біографії Володимира Зеноновича. Хоч в  Острівці він народився та проживав з батьками тільки п’ять років. А ось у Довгому жив довше, причому  вже у свідомі дитячі та юнацькі роки. У 1900 році його батька призначили директором початкової школи у Довгому, і сім’я переїхала у це село. Тут професорів Влодко, як називали Гжицького  у селі, навчався у початковій школі, дружив із сільськими хлопчаками (особливо, як згадував сам письменник, був нерозлийводою із ровесником Іваном Думою), звідси  батьки відправили його на навчання до Тернопільської гімназії у 1907 році. Навчаючись, він ще кілька разів навідувався до батьків у Довге, у село, добру пам’ять про яке він проніс через усе життя.

І ось сонячного жовтневого дня,  коли незвичні для цієї пізньої пори промені ще зігрівали природу та людські серця, Володимир Зенонович Гжицький знову повернувся у дороге для нього село Довге. Повернувся, увіковічненим у мармурі, у теплих спогадах, щирих розповідях,  рядками його творів про мальовничі краєвиди села,  де він хлопчиною бігав, якими милувався і які  так яскраво, поетично та різнобарвно описав у своїх творах. А  відбулась ця символічна зустріч завдяки вчительці української мови місцевої школи Василині Поздик. Вона давно перейнялася тим, що Довге несправедливо обминають, коли йдеться про життя і творчість Гжицького. Насамперед, ще три роки тому  домоглася, щоб  основну вулицю у селі назвали іменем письменника. Разом з учнями проводила заходи, приурочені Володимиру Зеноновичу, відвідувала могилу  його  батьків у сусідній Долині (живучи у Довгому у приміщенні школи, Гжицькі, залишаючись працювати тут, побудували будинок у Долині, що  буквально за кілометр від довгенської школи). Вона  оформила стенд, приурочений життю і творчості   відомого земляка. А тепер при підтримці своєї сім’ї, в тому числі і фінансовій, при допомозі спонсорів, серед яких жителі та уродженці  села Василь Китура, Зіновій Крушний, фермер Роман Бундзеляк та завдяки його зверненню – і  депутат Верховної Ради Микола Люшняк, встановила на будинку, де жив письменник разом з рідними, меморіальну дошку.

Урочисто, у щирій, теплій, як цей недільний день, атмосфері пройшло її відкриття. Зібрались сільчани, щоб віддати дань пам’яті талановитому земляку. Відкрив урочистості староста села  Омелян Поздик – перший помічник Василини Богданівни. Він так проникливо розповідав про  непросте життя земляка, роки заслання, що у деяких старших людей на очах появились сльози. Після того, як ініціаторка урочистей перерізала стрічку і  впало полотнище, що прикривало дошку, своїми добрими очима  глянув на земляків Володимир Зенонович, на гору Бердо, описану ним…

Священик Роман Чорній відправив молитву освяти, окропив дошку, відзначивши важливість такої події  у житті села. Потім Василина Богданівна разом з учасниками жіночого вокального ансамблю,  місцевими школярами у літературно-музичній композиції детально перегортали сторінки життя і творчості письменника, зачитуючи уривки з його поетичних та прозових творів. Особливо зворушливо сприймали присутні рядки творів, пов’язані із рідним Довгим.

Про те, що відкриття меморіальної дошки Гжицькому, увіковічнення його пам’яті у селі є справжньою історичною подією для Довгого, розповідали у своїх виступах творчі, ініціативні земляки: автор літературних збірок із Долини Віра Фрейчак,  місцевий художник, який теж чимало доклався до справи вшанування Гжицького, Ярослав Габура, уродженець  та істинний патріот села Василь Китура, начальник відділу освіти Теребовлянської міської ради Світлана Климко, а також  автор цих рядків.

… «Завжди я любив і люблю своє мальовниче село Довге, заслонене від східних вітрів горою Бердо…» – це слова Володимира Гжицького із його автобіографічної трилогії «У світ широкий», написаної у 1960 році. Ці ж слова викарбовані на меморіальній дошці, щоб і нинішнє, і майбутнє покоління села  віддячували йому шаною і  незабуттям.

 Ганна МИКОЛАЄНКО.

 



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *